Загальна характеристика дітей з ринолалією

У цей час у структуру пізнавальної сфери дитини прийнято виділяти психічні процеси, які забезпечують всебічне формування її особистості, їх умовно можна поділити на три групи: пізнавальні, емоційні, вольові.
Для повноцінного розвитку пізнавальної діяльності дитини, необхідна злагоджена, взаємопов’язана між собою робота всіх психічних процесів, а саме: сприймання, відчуттів, уваги, пам'яті, уяви, мислення, мовлення. Згідно Л. Виготського, існує тісний взаємозв’язок між пізнавальними та емоційними процесами (зв’язок «афекта» з «інтелектом»), відповідно розумова психічна діяльність базується на вольових якостях дитини та супроводжується різноманітними емоційними проявами, які можуть мати як негативні так і позитивні прояви.
У роботах науковців (А. Винокур, Л. Бесонової, Л. Волокової, Т.Спірової, А. Ястребової, та ін.), присвячених дослідженню мовленнєвих дефектів, значну увагу направлено на вивчення у дітей фонетичного недорозвитку мовлення.
Порушення звуковимови характеризуються неправильною вимовою окремих звуків (особливо свистячих, та шиплячих). Фонетичні порушення спостерігаються при анатомічних відхиленнях в будові чи рухливості артикуляційного апарату – щелепи, зубів, язика, піднебіння – або наслідування дітьми неправильного мовлення. Дані порушення призводять спотворення артикуляції окремих звуків, які впливають на чіткість та правильність мовлення. Зазвичай фонетичні порушення мовлення, не мають характерного впливу на засвоєння дітьми знань, але можуть впливати на формування їх особистості.
Науковці (А. Вінокур, Л. Волокова О. Жильцова та ін.) у своїх дослідженнях розкривають, що діти з фонетичним недорозвитком мовлення, мають різну реакцію на мовленнєву недостатність, і тому, психічний недорозвиток у них проявляється по різному: у одних відмічається мисленнєва пасивність, недостатньо нестійка увага, загальмоване сприймання, ослаблений процес запам'ятовування, а інші працюючи над власними недоліками, намагаються розвиватися на рівні зі своїми однолітками.
Отже, діти з фонетичним недорозвитком мовлення за своїм психічним розвитком мало чим відрізняються від дітей без мовленнєвих патологій, лише в окремих випадках, від слабкості характеру їх пізнавальна діяльність розвивається повільно.
Питання етіології вроджених вад обличчя і на сьогодні залишається надзвичайно актуальним і до кінця не вирішеним, незважаючи на численні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів (Ю. Гулькевич, Г. Лазюк, К.Гулькевич, Б. Бурдє, В. Бадмаєва, Л. Болховитинова, П. Свєтлов, О.Давиденкова, В. Мєсіна, Л. Корочкін, А. Гуцан та ін.), що робить тему даного курсового дослідження актуальною.
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка організаційно-дидактичної моделі забезпечення вдосконалення мовлення дітей з дизартрією.
Об’єктом дослідження є ринолалія як порушення звуковимови.
Предмет дослідження: процес корекційно-педагогічної роботи з дітьми при ринолалії.
Гіпотеза: формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку з ринолалією до навчання в школі буде ефективним у результаті дотримання взаємопов’язаних організаційно-педагогічних, загально дидактичних й технологічних умов: проведення педагогічної й логопедичної діагностики розвитку мовлення дітей дошкільного віку з дизартрією; формування мотивації комунікативно-мовленнєвої діяльності; застосування комплексного підходу до розвитку мовлення і навчання мови; створення педагогічно доцільно організованого навчально-корекційного і комунікативно-мовленнєвого середовища.
Для реалізації поставленої мети і перевірки гіпотези було окреслено завдання:
1. визначити причини і особливості різних видів ринолалії, її видів та особливостей протікання;
2. визначити особливості проведення логопедичної роботи з дітьми з ринолалією;
3. розробити й експериментально апробувати систему корекційно-педагогічної роботи з дітьми, які мають порушення звуковимови.
Опрацювання літературних джерел дає змогу ознайомитися з матеріалами за темою дослідження; класифікувати їх і створити список використаних джерел; відібрати найцінніші дослідження, основні, фундаментальні роботи; скласти загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики та актуальність теми; виявити основне коло науковців, які досліджували тему, вивчити їх внесок в розробку проблеми; виявити найцікавіші, але недостатньо висвітлені напрями досліджень, які могли б стати метою подальших досліджень.


Розділ І. Ринолалія як форма порушення мовлення

1.1 Сутнісні характеристики ринолалії та причини її виникнення

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При ринолалії артикуляція звуків відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення з’являється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.
У дітей з ринолалією при порушенні мовлення, що супроводжується патологічними змінами тембру голосу, звуковимови, це обумовлено анатомно-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату, спостерігається фонетичний, фонетико-фонематичний та загальний недорозвиток мовлення, який спричинений вродженими аномаліями м’якого або твердого піднебіння, що зумовлює порушення мовлення та артикуляцію звуків.
Науковці (О. Алмазова, А. Іполітова, І. Єрмакова), вивчаючи загально-психічний розвиток цих дітей доводять, що в них є недостатньо активна пізнавальна та мовленнєва діяльність, вони швидко втомлюються, спостерігається соматична ослабленість, також, у цієї категорії дітей, відмічається фонетико-фонематичні порушення мовлення, та затримка у розвитку лексико-граматичних структур. Ринолаліки мають проблеми у закономірностях будови мови, у них несформована мовленнєва практика, що призводить до порушень лексичної та синтаксичної сторін мовлення. Активний словник менше за пасивний, також існує обмеженість кількості слів які позначають абстрактні та узагальнені поняття. На письмі спостерігається стійкий аграматизм, що розглядається як незасвоєння ними правил правопису [3, c. 17].
У дітей з вадами мовлення (Г. Сергеєва, Л. Волкова, Е. Мастюкова, О.Трошин, Е. Жуліна) фонематичний вид сприйняття є порушеним, що відповідає про взаємозв’язок між розладом мовнослухового та мовнорухового аналізаторів. Г. Ф. Сергеєва вказує, що порушення функції мовнорухового аналізатора при дизартрії та рінолалії безпосередньо впливає на слухове сприйняття фонем, але не завжди є пряма залежність між порушеннями вимови звуків та їх сприйняття.
Діти з ринолалією мають розгальмовану не стійку увагу, під час шкільних навчальних занять у них відмічається зниження працездатності і продуктивності, недостатня орієнтировка у навколишньому середовищі, яка спричинена ослабленою пам’яттю, увагою.
Спостерігається зниження всіх видів порогової чутливості, бідність уявних процесів, що безпосередньо знаходиться у взаємозалежності від її мовленнєвої діяльності.
Дана категорія дітей важко переживає свій дефект, у багатьох з них з раннього віку розвивається сором'язливість, роздратованість. Ослаблений стан здоров’я впливає на розвиток вищих психічних функцій та емоційно-вольову сферу дитини. Їх поведінка, характеризується підвищеною збудливістю, моторною розгальмованістю, або соматичною слабкістю в’ялістю, їм притаманна капризність, плаксивість, майже у всіх відмічається, астенічний синдром.
Діти з захворюванням голосу, по різному відносяться до свого дефекту, одні терпляче переносять години лікування, та мають надію на одужання, інші як правило, характеризуються порушеною емоційно-вольовою сферою. Хворобливий стан даної групи дітей призводить до фізичної ослабленості, невпевненості у своїх можливостях, вони капризні, плаксиві, роздратовані, мають схильність до афективних спалахів
Відомі провокуючі чинники представлені сьогодні двома групами, які впливають на виникнення ринолалії у дітей: