Сучасні підходи до організації підвищення професійної компетентності майбутнього робітника

ВСТУП
В умовах реформування української освіти, переходу на багаторівневу підготовку професійних кадрів, конкурентоспроможності фахівців на ринку праці, особливу актуальність набуває проблема компетентнісного підходу. Проблема компетенції, компетентності фахівця широко обговорюється на сторінках науково-педагогічної преси у зв'язку з прийняттям концепції модернізації професійно-технічної освіти (ПТО).
Загальнометодологічні та теоретичні проблеми підготовки професійних кадрі в у системі ПТО висвітлюються в роботах С.Батишева, Л.Ляліна, В.Сластьоні на та ін.
Різні види, специфіка, методика формування компетентності обґрунтовувалися у працях: Н.Амінова, Л.Боголюбова (соціальна компетентність); Л.Антропова, С.Рогожкіна, О.Фадейкіна (комунікативна компетентність); А.Бєлкіна, А.Бусигіної, М.Лобанової, В.Нестерова (педагогічна компетентність); Н.Витківcької (інформаційна компетентність); П.Шендерова (дослідницька компетентність) та ін.
Поняття “компетентність” (лат.competentia, від competo–спільно добиваюся, досягаю, відповідаю, підходжу) у словниках трактується як “володіння знаннями, що дозволяють судити про що-небудь”, “обізнаність у чому-небудь”, “авторитетність, повноправність” тощо.
Аналіз структури професійної діяльності кухаря показує, що він “має володіти декількома видами професійної діяльності (виробничо-технологічною, організаційно-технологічною, контрольно-технологічною, економіко-технологічною), серед яких виробничо-технологічна безпосередньо впливає на виконання виробничих операцій, пов’язаних із приготуванням, оформленням і відпуском кулінарної продукції. Якість професійної підготовки сучасного кухаря визначається його готовністю до здійснення основних завдань професійної діяльності Таким чином, актуальність дослідження зумовлена високою соціальною значущістю підготовки кваліфікованих кадрів широкого профілю для підприємств громадського харчування й об’єктивною необхідністю подолання суперечностей, наявних у професійному навчанні.
Проблемами професійної підготовки фахівців кулінарного профілю займалися А. Амельченко, Н. Божко, Л. Висоцька, М. Корчукова, М. Лобур, О. Оліферчук, М. Пальчук, Л. Сергеєва, Л. Старовойт, Т. Стахмич, О. Федоренко, Г. Хаматгалєєва, зокрема підготовкою фахівців з готельно-курортної справи, питаннями підприємництва та туризму ― Г. Андрєєва, А. Віндюк, П. Коваль, О. Павелків та ін.
Об'єкт проекту: професійна компетенція майбутніх кухарів.
Предмет проекту: навчальний процес на навчальних заняттях професійного циклу з професії «Кухар», а саме, процес формування професійних компетенцій майбутніх кухарів при використанні особистісно-орієнтованого навчання.
Метою дослідження є аналіз практичного формування професійних компетенцій на навчальних заняттях професійного циклу з професії «Кухар».
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
• дослідити сутність поняття «професійна компетенція»;
• визначити чинники формування компетенції майбутнього фахівця;
• з‘ясувати методи виробничого навчання;
• дослідити педагогічні умови формування професійної компетенції майбутніх кухарів;
• визначити формування професійної компетенції майбутніх працівників з професії «Кухар»;
• запропонувати інноваційні технології в формуванні професійної компетенції майбутніх кухарів.
Гіпотеза:
Застосування елементів особистісно-орієнтованого навчання дозволить:
• підвищити якість знань, забезпечить управління навчаються своєї навчальної діяльністю;
• забезпечить індивідуально обрану траєкторію можливо більш повного розвитку учня відповідно до його інтересів та здібностей;
• сформувати мотивацію необхідності освіти та самоосвіти;
• розвине навички самоосвіти, що сприяють самореалізації особистості.
Робота складається зі вступу, двох основних розділів, списку використаних джерел та додатків.


РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНЬОГО РОБІТНИКА

1.1 Поняття професійної компетенції
Під час аналізу літературних джерел нами виявлено багато робіт з визначенням понять “компетенція” і “компетентність”. Однак, трактування цих понять дуже широке і містить протиріччя. Можна зробити висновок, що перед сучасною педагогічною наукою стоять завдання, пов’язані з визначенням і обґрунтуванням компетенцій і їх структури, розробленням підходів до їх оцінки як результату освіти. Фактично ці результати значною мірою визначають алгоритм розгляду проблеми становлення компетентності в системі вищої
професійної освіти.
Середня професійна освіта повинна формувати цілісну систему універсальних знань, умінь, а також досвід самостійної діяльності й особистої відповідальності учнів, тобто ключові компетенції, що визначають сучасну якість змісту освіти [12,с.55].
У літературі останніх років робилися спроби поділити два поняття: компетенція і компетентність. Останній термін все частіше зустрічається в літературі у вигляді таких словосполучень, як загальна компетентність, професійна компетентність
Різні автори по-різному підходять до визначення поняття «компетенція»:
1. З точки зору навчального процесу.
У навчальному процесі компетенція – це передусім результати навчання: під час вивчення модуля той, хто навчається, засвоїв конкретну компетенцію – конкретні знання, вміння; набув досвіду (професійних якостей) і продемонстрував під час цього наполегливість, самостійність, відповідальність (особистісні якості).
Окрім цього, в навчальному процесі компетенція є інтегрованим результатом навчання (інтеграція теорії і практики, інтеграція методів навчання і педагогічних технологій, інтеграція навчальних дисциплін, інтеграція роботодавця і навчального закладу та ін.).
2. З точки зору професійної діяльності.
Роботодавцю потрібні фахівці, які здатні розв’язувати конкретні виробничі проблеми і те, що буде використовувати фахівець під час цього (знання, вміння, досвід та ін.), для роботодавця неважливо, як здійснюється процес розв’язання проблеми, а конкретний результат цього процесу. З точки зору досягнення конкурентного результату важлива не здатність використовувати знання, уміння і досвід, а рівень готовності до виконання посадових обов’язків (основних функцій).
Рівень готовності визначається системою знань, умінь, досвіду, відповідальності, самостійності, наполегливості, сукупності професійних і особистісних якостей фахівця. Розглядаючи професійну підготовку фахівця, його професійну діяльність виділяють поняття «професійна компетенція» – здатність співробітників виконувати завдання відповідно до заданих стандартів [8,с.48].
У зв’язку з таким підходом до розуміння професійної компетенції виділяють два основних напрями його тлумачення:
• здатність людини діяти відповідно до стандартів;
• характеристики особистості, що дозволяють їй досягати певних результатів у роботі.
Учені виділяють декілька підходів до опису компетенцій. Перший, умовно називають «функціональним» – заснований на описі задач і очікуваних результатів; другий – «особистісним», що заснований на якостях людини, які забезпечують успіх її у роботі. У роботах британських фахівців можна знайти багато схожих визначень професійної компетенції:
• адекватна або достатня кваліфікація, здібності;
• адекватні або достатні інтелектуальні якості;
• здібність бути кваліфікованим;
• здатність робити будь-що добре або у відповідності до стандарту, набута дослідним шляхом або за результатами навчання;
• уміння бути кваліфікованим і здатним виконувати певну роль, охоплюючи знання, здібності, поведінку [15,с.47].
Компетенція - заздалегідь встановлена соціальна вимогу (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його ефективної продуктивної діяльності в певній сфері.
Компетентність - сукупність особистісних якостей учня (ціннісно-смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок, здібностей), обумовлених досвідом його діяльності в певній соціально та особистісно-значущої сфері.
Компетентність - володіння відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї і предмету діяльності. Компетентність - це якість особистості (сукупність якостей) учня та мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.
Ключові (базові, універсальні) компетенції багатофункціональні, надпредметні і багатомірні. Опанування ними дозволяє вирішувати самі різні проблеми в повсякденному, професійному, соціальному житті. Ключові компетенції ґрунтуються на властивостях людини і проявляються в певних способах поведінки, які спираються на психологічні якості, включають широкий практичний контекст з високим ступенем універсальності.