Спецобладнання та проектування фармацевтичних підприємств

Проектант-технолог приймає безпосередню участь в розробці та впровадженні проектів фармацевтичного виробництва. Він працює над складанням генерального плану проекту виробництва разом з іншими учасниками проекту.
Рішення генерального плану повинне передбачати функціональне зонування площі з урахуванням її розвитку. Організовуються передзаводська, виробнича, підсобна і складська зони. У практиці проектування будівництва існують суцільна (блокована) і розосереджена (роз’єднана) системи забудови.
У разі використання останньої, між будівлями необхідно залишати мінімальні протипожежні і санітарні розриви. Ширину розриву між цехами визначають як напівсуму висоти протистоячих будівель, не менше 15 м для підприємств, що виділяють шкідливості і 12 м тих, що не виділяють шкідливості.
Найбільш економічною схемою є блокування підприємств в одній або декількох великих будівлях, які об’єднують виробничі, допоміжні, складські й обслуговуючі цехи.
У передзаводській зоні розташовують заводоуправління, заводську лабораторію, поліклініку, загальнозаводську їдальню, пожежне депо, гараж, прохідну та ін. Ці об’єкти, що мають загальнозаводське призначення, розміщують з боку головного людського потоку від населеного пункту до заводської території. При цій групі об’єктів організовують головну передзаводську площу.
Виробничу зону зазвичай розташовують в центральній частині майданчика. Виробничі будівлі й обслуговуючі їх будівлі і споруди в межах цієї зони розташовують, виходячи з технологічного взаємозв’язку, характеру шкідливостей, що виділяються ними, пожежо- і вибухонебезпеці виробництва, видів зовнішнього і міжцехового транспорту. Будівлі слід орієнтувати торцями до магістральних проїздів, уздовж яких проектують магістральні траси комунікацій. Намічають розташування окремих цехів, споруд до них, дотримуючи безперервність, строгу послідовність у напрямі загального технологічного потоку. Необхідно передбачити, щоб всі виробничі операції виконувалися в одному напрямі (не було перетинів, матеріали проходили найбільш короткий шлях), надходження сировини здійснювалося в одному напрямі, а вихід готових виробів – протилежному.