Розвиток монологічної компетенції дошкільника в ході розповідання за сюжетними дидактичними картинами

Рідна мова – це живий зв'язок часів. За допомогою мови людина усвідомлює роль свого народу в минулому і сьогоденні, прилучається до культурної спадщини, до сучасних процесів духовного розвитку суспільства, нації.
Значення української мови в наш час важливе. Суспільні процеси в Україні тісно пов'язані з проблемою функціонування державної української мови. Сьогодні гостро постало питання перед іншомовною частиною населення України щодо оволодіння літературними нормами української мови – навчитися вільно спілкуватися нею в побуті, не порушуючи її орфоепічних норм. Спілкування українською мовою, мовленнєва культура – це соціальний обов’язок кожного громадянина Української держави.
Найактуальнішим сьогодні є питання оволодіння найменшими громадянами України літературними нормами державної української мови. Успішне розв'язання цієї проблеми багато в чому залежить від мовленнєвої куль¬тури вихователів шкільних закладів.
Відомо, що культура мовлення закладається ще в школі. Психологи довели, що сенситивним, найсприятливішим періодом мовленнєвого розвитку людини є шкільний вік. Розроблені вченими нові концепції шкільного виховання та створені на їх основі альтернативні програми виховання й навчання дітей орієнтують педагогів шкільних закладів, випускників шкільних факуль¬тетів педінститутів та педучилищ на роботу з дітьми в умовах організованого навчання рідної мови.
Отже, сьогодні перед педагогічними закладами стоїть серйозне завдання виховання навичок мовленнєвої культури мови в учнів. На уроках української мови, як і на інших уроках, має здійснюватися формування загальнонавчальних умінь і навичок (організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольнооцінних).
Навчання української мови у початкових класах повинне мати практичне спрямування. Саме тому особлива увага повинна приділятися формуванню вмінь і навичок володіння пра¬вильним усним і писемним мовленням. Роботу над теоретичним матеріалом потрібно підпорядковувати свідомому виробленню практичних умінь.
Предметом нашого дослідження є розвиток монологічної компетенції дошкільника.
Об’єкт дослідження – опосередковане ознайомлення дітей з сюжетними дидактичними картинами у ході розвитку монологічної компетенції.
Мета нашої роботи – дослідити особливості розвитку монологічної компетенції дошкільника в ході розповідання за сюжетними дидактичними картинами.
Завдання дослідження:
- підвести підсумки виконаної роботи.
У процесі роботи були використані наступні методи дослідження:
а) вивчення науково-методичної літератури по досліджуваній проблемі;
б) аналіз і узагальнення матеріалу, отриманого в результаті спостережень, вивчення досвіду вчителів, формування висновків;
в) вивчення практики дошкільного закладу;
г) спостереження за навчальним процесом;
д) методи розповіді, бесіди, наочні та практичні методи.
Структурно дана курсова робота складається зі вступу, двох розділів, які містять у своєму складі підрозділи, висновків, списку використаної літератури та додатків.


РОЗДІЛ 1
1.1. Проблема формування монологічного мовлення у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі

Методика розвитку монологічного мовлення, враховуючи комплексний та багатоаспектний характер явища «мовлення», ґрунтується на досягненнях різних галузей педагогіки, психології, дидактики, лінгвістики.
Об'єктом лінгвістичних досліджень є фізичне вираження монологічного мовлення та типи мовлення за логіко-смисловими, структурно-функціональними і стилістико-нормативними особливостями (Л.О.Булаховський, В.В.Виноградов, О.О.По¬тебня, О.О.Шахматов). Психологія розглядає мовлення як процес створення та сприймання мовленнєвих висловлювань, як шлях розвитку пізнавальних проце¬сів та як необхідну умову і впливовий фактор психічного розвитку дитини (Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, О.В.Запорожець, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв). Психолінгвістика досліджує способи вираження (вербальні та невербальні) психічних функцій свідомості у мовленнєвій поведінці людей (О.С.Ахманова, Л.А.Айдарова, О.І.Зимня, О.О.Леонтьєв) [11].
Педагогічна практика представлена широким колом рекомендацій, спрямо-ваних на вдосконалення мовних характеристик монологічного мовлення старших дошкільників (О.О.Бондаренко, М.С.Вашуленко, А.М.Гольдберг, А.С.Зимульдінова, Т.В.Коршун, К.Л.Крутій, Л.О.Кутенко, М.М.Наумчук, Г.Г.Підлісна, Н.І.Тоцька, М.Ф.Фомічова), на інтенсифікацію та вдосконалення процесу розвитку монологічного мовлення в період навчання грамоти (А.М.Богуш, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, М.Д.Клічук, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Н.І.Політова, Б.С.Саженюк, В.О.Самаріна, Н.Ф.Скрипченко, О.Н.Хорошковська) [14, тощо].
На сучасному етапі розвитку наук мовленнєва діяльність розглядається як особливий вид діяльності, спрямований на формування та формулювання думки (предмета мовленнєвої діяльності) засобами мови та способом мовлення (І.О.Зимня). Чітка структурна організація мовленнєвої діяльності, можливість поопераційного та підсумкового контролю дозволяють систематизувати та організувати прояви комунікації, визначити суто мовленнєві завдання розвитку мовлення учнів та створити комунікативно спрямовану методику мовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти.
Серед методистів, які досліджували проблему навчання рідної мови, на доцільність застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для розвитку монологічного мовлення дошкільників вказували М.С.Вашуленко, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Т.Г.Рамзаєва. Проблемам формування різних видів мовленнєвої діяльності присвячено до¬слідження А.Ф.Бурляєва, М.П.Новик, О.М.Шахнаровича, Н.Ф.Шевченко. Способи організації мовленнєвої діяльності у практиці навчання мови розгляда¬ли Н.В.Бондаренко, Л.О.Варзацька, В.І.Капінос. Дослідники зазначають, що навчання монологічного мовлення на рівні мовленнєвої діяльності створює найбільш сприятливі можливості для оптимального використання продуктивних методів у роботі з роз¬витку мовлення, для вдосконалення цієї галузі методики в цілому.
Окремо слід виділити роботу М.О.Орап «Комплексний підхід до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти». В дослідженні М.О.Орап поданий стан організації процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти в сучасній початковій школі. Дослідниця провела анкетування вчителів початкових класів з метою одержання об'єктивних даних про усвідомлення ними основних завдань розвитку мовлення в період навчання грамоти та використання ними методичних засобів у мовленнєвій роботі. Було опита¬но 330 учителів початкових класів дев'ятнадцяти шкіл м. Тернополя, Тернопільської Вінницької, Закарпатської та Львівської областей. Також велось спостереження за ходом навчального процесу, протоколювання 80 уроків навчання грамоти з метою виявлення типового і особливого у процесі розвитку мовлення в першому класі. Цікавим є поданий аналіз 100 конспектів уроків навчання грамоти та занять з розвитку мовлення для визначення завдань, які формулюють учителі в роботі з розвитку мовлення в період навчання грамоти. Аналіз результатів розвитку мовленнєвих навичок та вмінь дозволив дослідниці виділити рівні розвитку першокласників та визначити їх кількісний склад. Високий рівень мовленнєвого розвитку виявили 16,1% першокласників, достатній – 43,7%, задовільний – 29,6% і низький – 10,6% учнів, що свідчить про недостатньо високий загальний рівень мовленнєвого розвитку [25].
Проте відсутність більшості науково обґрунтованих методик розвитку мовленнєвої діяльності дітей саме в період навчання грамоти не дозволяє ефективно організувати цей процес у практиці сучасного дошкільного закладу та початкових класів школи.
Можна назвати основні недоліки організації процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти:
 відсутність систематичності та цілеспрямованості роботи з розвитку мовлення в період навчання грамоти;
 репродуктивний характер мовленнєвих вправ;
 відсутність взаємозв'язку між вправами з розвитку мовлення;
 епізодичність використання вчителями мовленнєвих вправ на уроках навчання грамоти.
Для визначення рівня розвитку мовленнєвих навичок та вмінь дітей, нами було розроблено програму з мовленнєвого розвитку старших дошкільників (5 – 6 роки життя) з урахуванням критеріїв оцінки монологічного мовлення.