Психологiчнi аспекти сприймання музики

Актуальність теми. Актуальність теми зумовлюється безпосереднім її зв’язком із розв’язанням одного з найважливіших завдань сучасної освіти – становлення і розвитку всебічно розвиненої особистості. У законі України "Про освіту" наголошується, що метою освіти є всебічний розвиток людини, її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, і збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.
В сучасній психології і педагогіці музичної освіти в Україні, особлива увага приділяється необхідності створення у загальноосвітній системі сприятливих умов для індивідуального розвитку і творчої реалізації учнів. При цьому головним має бути не механічне засвоєння знань, умінь і навичок, а розвиток у дітей здатності до самостійного мислення, естетичного сприймання і створення власного творчого продукту.
Відтак, індивідуальний підхід і діалогічність педагогічного спілкування стають головними принципами у процесі навчання, а це вимагає від вчителя розуміння основних законів психічного життя дитини, зокрема законів сприймання, а також опанування ним методології естетичного виховання, засобів забезпечення творчого процесу. Впровадження названих принципів у реальну педагогічну діяльність можливе лише за умови докорінного переосмислення феномена виховання естетично і культурно адекватної індивідуальності.
Гармонійний розвиток особистості в культурно-естетичному аспекті неможливий без розуміння та адекватного сприймання нею творів мистецтва відповідно до мовних та жанрово-стильових принципів культури. Одним з найбільш ефективних засобів вироблення навичок культурно й естетично адекватного світосприймання і розвитку особистості є музика.
Для адекватного сприймання музичних творів потрібна просторова диференціація музичного матеріалу, оскільки просторовий принцип організації музичної мови є провідним. На жаль, в сучасному музичному вихованні у дітей не формується повноцінна здатність до диференційованого та цілісного сприймання високохудожніх музичних зразків. Тому музичний розвиток учнів загальноосвітньої школи практично стоїть на місці. Важливість дослідження психологічних особливостей сприймання школярами музичних творів зумовлюється необхідністю з’ясування механізмів формування якісно нового рівня переживання музики – у її смисловій та почуттєвій єдності.
В межах програмної освіти, на жаль, не враховується саме психологічний бік виховання, що є динамічним та багатоплановим процесом формування індивідуальної психічної структури. В музичному вихованні не береться до уваги і така фундаментальна категорія, як простір. Тим часом саме простір – як модус сприймання музики та базовий компонент музичного мислення – має враховуватися не тільки при організації сприймання музичних творів, а й взагалі у процесі музичного виховання дітей.
Музичний твір лише тоді благотворно впливає на людину, коли вона здатна адекватно (відповідно до композиторського задуму) його сприйняти, володіє навичками музичного сприймання, має певний рівень естетичної реакції та розвинені почуття. Тобто для сприймання музичного твору на художньому рівні потрібний вихід особистості на принципово вищий рівень естетичного переживання. Ці питання розробляли такі вчені: Б.Асаф’єв, Л.Виготський, Е.Генекен, С.Лангер, А.Лосєв.
Дослідженню музичного сприймання на акустико-фізіологічному рівні, а також в аспекті його цілісності, визначенню передумов художньо-естетичного переживання присвячені праці І.Догеля, В.Келера, О.Костюка, Е.Курта та інших вчених.

Вирішенням проблеми музичного простору і визначенням психологічних особливостей його сприймання в музичних творах займалися Б.Ананьєв, Г.Гельмгольц, О.Костюк, Є.Назайкінський, В.Носуленко, Г.Тарасов.
Мета роботи – розглянути психологічні аспекти сприймання музини та охарактеризувати психологічні особливості сприймання музики учнями загальноосвітньої школи.
Об’єкт роботи – психологія сприймання музичних творів.
Предмет роботи – психологічні особливості сприймання музичних творів як, дорослими, так і школярами, зокрема сприймання останніми просторових компонентів організації музичної мови.
Теоретико-методологічними засадами роботи є найважливіші психологічні положення сприймання музичного простору (Б.Ананьєв, Є.Назайкінський); принципи естетичного розвитку особистості (Б.Асаф’єв, Л.Виготський, С.Рубінштейн); філософські принципи типологізації категорії простору (Р.Зобов, А.Мостепаненко); концепція музичного сприймання і музичних здібностей (В.М’ясищев, Г.Тарасов, Б.Теплов).
Розділ І. Психофізіологічні аспекти сприйняття музики

Багато людей люблять слухати музику, не розуміючи, однак, до кінця її впливу. Якою б не була наша реакція на ту чи іншу музичну композицію, необхідно знати, що музика надає розумовий і фізичний вплив на людину. Для того щоб краще зрозуміти, як музика впливає на нас, нам необхідно зрозуміти, що саме вона здійснює. Коли ми будемо це знати, ми зможемо - в незалежності від рівня нашої музичної освіченості - змінювати загрузку на свої "звукові канали" так швидко і результативно, як перемикаємо телевізійні канали, щоб знайти потрібну картинку.
Загалом, музична психологія як наука зародилася в надрах філософії, і античні мислителі, роздумуючи після загальних законів устрою світопорядку і громадського життя, зробили ряд важливих спостережень і висновків.
Теорія етоса, яку розробляли стародавні автори, в подальші епохи змінилася теорією афектів, в якій досліджувалися можливості впливу на людину різних музичних творів залежно від темпераменту слухача. Власне науковий підхід до вивчення проблем музичної психології почався з середини XIX в. у роботах Р. Гельмгольца [17, с. 73].
Спочатку музична психологія розвивалася на принципах атомізму, в яких головна увага приділялася окремим властивостям музичних звуків. Проте розглядувана проблема з погляду гештальтпсихології