Промисловий вузол як форма територіальної організації виробництва

Актуальність теми. Вітчизняні вчені відмічають, що Україна на даний час є високоіндустріальною республікою з розвинутим багатогалузевим сільськогосподарським виробництвом. Разом з тим не можна вважати оптимальною ресурсодобувну спеціалізацію про¬мислового виробництва нашої країни, розраховану на широкі потреби прилеглих країн [32, с. 7].
Основною формою просторової організації об'єктів галузей народного господарства респуб¬ліки стали територіально-виробничі комплекси, які є прогресивною і перспективною формою регіо¬нальної організації матеріального виробництва, сфе¬ри обслуговування населення, його розселення і виступають у вигляді взаємопов'язаного поєд¬нання на різноманітних регіональних рівнях об'єк¬тів господарської діяльності. За своєю суттю комп¬лекси є територіальне обумовленими виробничими та соціально-економічними організмами, що за¬безпечують порівняно з розрізнено розташованими об'єктами певну ефективність, яка досягається за рахунок економії, пов'язаної з територіальною наближеністю основних та обслуговуючих підпри¬ємств, скорочення транспортних шляхів та інже¬нерних комунікацій, спільності території тощо.
Територіально-виробничі комплекси нашої держави розглядаються насамперед через дослідження розміщення продуктивних сил (РПС) України. Господарським ядром більшості територіально-виробничих комплексів є промисловість.
Територіально-виробничі комплекси України мають різні масштаби просторової концентрації об'єктів народного господарства; неоднакові і їх виробничі профілі. Вони розрізняються також за розгалуженістю та інтенсивністю зовнішніх і внут¬рішніх техніко- та транспортно-економічних зв'яз¬ків, за ступенем сформованості, територіальної компоновки, рівнем розвитку та взаємозв'язку виробництва, а також об'єктів соціальної інфра-структури. За територіальними і виробничими розмірами, галузевою структурою, виконуваними функціями, рівнем просторової концентрації господарської діяльності в республіці виділяють комплекси великих та дрібних економічних ра¬йонів, областей, а також промислові і сільськогос-подарські райони, промислові агломерації, про¬мислові вузли і промислові центри, промислово-транспортні, агропромислові та санаторно-курорт¬ні комплекси тощо [36, с. 77].
У розвитку і розміщенні продуктивних сил країни важлива роль належить промисловим вузлам, які в багатьох промислових районах виступають найважливішими формами територіальної організації промислового виробництва. В індустріально розвинутих районах формування великих промислових вузлів здебільшого розглядається як найбільш швидкий і економічно вигідний шлях вирішення важливих народногосподарських завдань. У нових промислових районах створення промислових вузлів дозволяє найбільш ефективно залучити до виробництва значні сировинні і паливно-енергетичні ресурси.
Промисловий вузол – зосередження на обмеженій території комплексу промислового виробництва, джерел енергії і тепла, допоміжних підприємств, транспортних та інших комунікацій, а також трудових ресурсів, які забезпечують на цій території випуск промислової продукції.
В умовах науково-технічної революції значення промислових вузлів, як ефективної форми територіальної організації продуктивних сил, ще більше посилюється, так як їх формування дозволяє здійснювати концентрований і випереджаючий розвиток прогресивних галузей промисловості, оперативно впроваджувати у виробництво останні досягнення науки і техніки.
Створення великих промислових вузлів вимагає значних капітальних вкладень протягом тривалого часу, однак після завершення їх будівництва досягається значний народногосподарський ефект і швидко окупаються вкладені кошти.
Зосереджені у великих вузлах спеціалізовані виробництва, як правило, міжрайонного значення, відрізняються підвищеною фондоозброєністю і електроозброєністю, що дозволяє досягнути високої продуктивності праці і знизити собівартість продукції.
Великого значення набувають питання оптимізації складу і потужності підприємств промислових вузлів, комплексного поєднання розвитку промисловості і галузей сфери послуг, залучення в необхідній кількості будівельників і робітників промисловості, забезпечення мінімальних строків будівництва об'єктів і максимального скорочення затрат на їх створення. Отже подальше вдосконалення планування формування промислових вузлів є однією з актуальних проблем розвитку продуктивних сил країни [17, с. 65].
Означене й визначило актуальність теми, значення й новизну даної дослідницької роботи
Метою нашою дослідження є всебічний аналіз промисловий вузлів як форм територіальної організації виробництва в нашій країні. Означена мета передбачає вирішення таких науково-дослідницьких завдань:
– розглянути головні проблеми сучасного територіального розміщення продуктивних сил України;
– проаналізувати поняття, ознаки та структуру промислових вузлів;
– охарактеризувати диференціацію промислових вузлів України;
– з’ясувати роль промислових вузлів у структурі промислових районів України;
– виявити сучасний стан та проблеми розвитку промислових вузлів Центральноукраїнського економічного району.
Об’єктом даного дослідження є промислові вузли України.
Предметом дослідження виступають наукові концепції стосовно промислових вузлів як форм територіальної організації виробництва.
У роботі широко використовуються загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. В додатку Б до роботи пропонується чотири картосхеми, складені способом картограм. Перша картосхема відображає типізацію регіонів України за ефективністю використання енергетичних ресурсів, яка була проведена нами на основі результатів кластерного аналізу за сукупністю показників збалансованості та ефективності енерговикористання. Друга картосхема показує регіональні відмінності у ефективності використання найпоширенішого на сьогоднішній день енергетичного ресурсу – електроенергії – та дає можливість співставити регіональну диференціацію значень показників електромісткості валової доданої вартості та енергоозброєності праці. Третя картосхема відображає відмінності між регіонами за ефективністю використання палива та дає можливість співставити регіональну диференціацію значень показників паливомісткості валової доданої вартості та паливоозброєності праці. Четверта картосхема демонструє регіональну диференціацію значень показників тепломісткості валової доданої вартості та теплоозброєності праці.
Структура роботи. Структурно дана дослідницька робота складається зі вступу, трьох розділів, які мають у своєму складі підрозділи, висновків, списку використаних джерел, а також додатків.


Розділ 1. Теоретичні основи вивчення промислових вузлів як форма територіальної організації виробництва

1.1. Головні проблеми сучасного територіального розміщення продуктивних сил України

У процесі розвитку продуктивних сил України, її регіонів, областей і поселень виникли географічні проблеми, які потребують мотивованого розв'язання. Насамперед необхідно значно вдосконалити структуру народногосподарського комплексу ре¬спубліки шляхом оптимізації просторових про¬порцій і регіональних зв'язків. При цьому важли¬во забезпечити раціональне розміщення продук¬тивних сил з урахуванням природних і трудо¬вих ресурсів, що сприятиме зростанню ефектив¬ності трудової діяльності внаслідок мобілізації фак¬торів територіального розвитку.
У перспективі потрібно також поновити на якісно новій технічній базі виробничий апарат, насамперед за рахунок заміни застарілого устат¬кування новим, високопродуктивним. Особли¬вістю розв'язання назрілих питань, є по-перше, те, що значна частина устаткування функціонує вже десятиріччями і потребує першочергового онов¬лення. По-друге, в республіці сформувався потуж¬ний і багатопрофільний машинобудівний комплекс, здатний брати активну участь у технічному пере¬оснащенні виробництва, в прискореному розвит¬ку машинобудування [14, с. 77].
Спеціалізація цієї провідної галузі індустрії в Україні в основному збережеться. Водно¬час такі традиційні її виробництва, як випуск устат¬кування для вугільної, гірничорудної, металургій¬ної, хімічної промисловості, сільськогосподарське, транспортне і підйомно-транспортне машинобуду-вання, розвиватимуться на більш удосконаленій технічній базі. Швидкими темпами необхідно наро¬щувати виробничий потенціал верстатобудування, електротехнічної промисловості, приладобудування, електроніки, тобто виробництв, які безпосередньо визначають науково-технічний прогрес.
У республіці сформувався потужний виробни¬чий потенціал таких традиційних галузей, як видо¬буток залізних і марганцевих руд, виробництво чавуну, сталі, прокату чорних металів, тобто чорної металургії. Донецько-Придніпровський район – один з найбільших у світі регіонів цієї галузі. Однак її технічне і технологічне забезпечення не відповідає зрослим вимогам науково-технічного прогресу і ви¬кликає необхідність переходу на якісно новий рі¬вень з урахуванням досягнень вітчизняної і світової практики, перспектив розвитку науки і техніки.