ПРОБЛЕМА ЗОВНІШНЬОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ КРАЇН ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВЯЗАННЯ

2.1. В міжнародній практиці індикаторами зовнішньої заборгованості є такі показники, як: відношення зовнішнього боргу до ВВП країни (критичним значенням показника 0,5 або 50%); коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу (критичне значення показника 0,5); відношення зовнішнього боргу до сумарного експорту країни (значення показника 1,5 означає кризу зовнішньої заборгованості); відношення щорічного приросту зовнішнього боргу щодо зміни у чистому експорті (критичне значення показника 0,3). При цьому країнами із середнім рівнем зовнішньої заборгованості вважаються ті, у яких два показника з названих перевищують критичну межу; а країнами з високим рівнем зовнішньої заборгованості – ті, у яких три з названих показників перевищують критичне значення.
До початку 70-рр. розміри зовнішньої заборгованості країн світу біли відносно незначними. Незначні кризи неплатоспроможності виникали лише у деяких країнах (наприклад, Франція, Чилі, Індонезія, Аргентина, Заїрі). Однак нафтові шоки, які мали місце у 1970-х рр.. змінили дану ситуацію й стали причиною світової кризи заборгованості. Початком світової кризи зовнішнього боргу вважають оголошення урядом Мексики про свою неспроможність виконати зобов’язання за графіком платежів (серпень 1982р.). Після цього подібні оголошення були здійснені іншими країнами, зокрема: Аргентиною, Чилі, Бризилією, Болівією, Колумбією, Югославією та ін.
2.2. Тенденція зростання зовнішньох заборгованості країн світу зберігається й протягом наступних років. У таблиці наведено дані щодо обсягу валового зовнішнього боргу в деяких країнах світу станом на 2011 рік (рис.1):