Особливості житлового права

Структура житлового законодавства в Україні

Законодавство являє собою сукупність формально визначених нормативних актів. Внутрішньою його формою виступає структура у вигляді нормативно-правових актів.
Житлове законодавство - це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини по задоволенню потреб громадян у житлі і пов'язані з ними відносини по управлінню житловим фондом, забезпеченню його цілості, експлуатації і ремонту.
Систему житлового права створюють різні закони та підзаконні акти. За ступенем своєї сили закони діляться на основні (конституційні), спеціальні і звичайні. Конституція України є правовим базисом розвитку житлового законодавства. Вона має найвищу силу і пряму дію. Закони, що видаються на основі Конституції України, називаються звичайними законами і створюють самостійну галузь законодавства. Вона ввібрала в собі майже всі норми про договори найму (оренди), безоплатного користування житлом, ряд норм, що стосуються придбання і здійснення речових прав, а також всі норми адміністративного права, що регулюють відносини по управлінню житловим фондом.
Систему нормативно — правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають:
Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;
Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 № 5464-X;
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-XII та інші закони;
Укази Президента України;
Постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.
Основними законодавчими актами, що регулюють житлові відносини в Україні, є Цивільний кодекс від 16.01.2003 № 435-IV та Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 № 5464-X.