Особливості формування та сфери застосування стратегічних програм

Актуальність теми. Складні мінливі умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.
Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності свого підприємства, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх підприємству. Іншими словами, стратегічне управління є основою, сучасною парадигмою до управління всією компанією.
Питанню розробки стратегії підприємства за останні десятиріччя присвячено багато наукових праць. У світовій літературі з теорії управління стратегічну діяльність визнано як окремий перспективний предмет дослідження. Проте в Україні теорія і практика стратегічної діяльності й управління нею ще не посіли належного місця, хоча існує нагальна потреба розвитку даного напряму управлінської діяльності. Реформування в Україні економічного, політичного та соціального устроїв масу складних проблем. Одна з них – як передбачати небезпеки і можливості і як виробити господарську політику і стратегію? Дії підприємств і їх керівників не можуть зводитися до простого реагування на зміни, що відбуваються, усе ширше визнається необхідність свідомого управління змінами на основі науково обґрунтованої процедури їх передбачення, регулювання, пристосування до цілей організації, до зовнішніх умов, що змінюються.
У господарській практиці сучасної України механізм стратегічного управління знаходиться в стадії становлення. При цьому вітчизняні і міжнародні аналітики вважають [20, с. 46], що український ринок вступив у стадію, коли відсутність розробленої стратегії заважає підприємствам на кожнім кроці. У командній економіці при розробці своїх планів підприємство одержувало зверху інформацію про номенклатуру виробленої продукції, постачальниках і споживачах, цінах на свою продукцію, багато інших показників і нормативів, що автоматично закладалися в основу розробки планів. Сама планова робота зводилася до пошуку ефективних шляхів виконання завдань в умовах досить прогнозованого зовнішнього середовища. Така задача залишається й у перехідній економіці, але в умовах ринку це тільки частина планової роботи.
Тепер підприємство повинне саме визначати і прогнозувати параметри зовнішнього середовища, асортимент продукції і послуг, ціни, постачальників, ринки збуту, а самі головне – свої довгострокові цілі і стратегію їх досягнення.
Вітчизняним підприємствам важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби. Але позитивним є усвідомлення багатьма підприємствами України необхідності стратегічної орієнтації для досягнення успіху на ринку та втримання лідируючих позицій.
Стратегія розвитку підприємства допомагає йому адекватно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Вона є найкращим інструментом, оскільки дозволяє розглянути організацію як єдине ціле, пояснити з точки зору загальносистемності, чому деякі підприємства розвиваються і процвітають, а інші переживають стагнацію або їм загрожує банкрутство, тобто чому відбувається постійний перерозподіл ролей основних учасників ринку.
Дослідженню проблем розробки стратегії приділено значну увагу в працях І. Ансоффа, Р. Акоффа, М. Алєксєєвої, Дж. Стрікленда, А. Томпсона, У. Кінга, Д. Кліланда. X. Виссема, 3.Є. Шершньової, В.А. Василенко, В.А. Винокуров, В.Г. Герасимчук, І.Б. Гуркова, В.Д. Нємцова, Р.А Фатхутдинова та ін. Слід відзначити, що у науковій літературі з’ясовується сутність стратегічного планування, розглядаються його основні моделі та інструменти, проте недостатньо приділяється увага обґрунтуванню необхідності розробки стратегії підприємства в умовах трансформаційної економіки.
Головною метою випускної роботи є визначення теоретичних засад стратегічного управління підприємством та розробка комплексу стратегії розвитку бізнесу для ПрАТ «КФ «Харків’янка» на основі поведеного стратегічного аналізу.
Досягненню мети сприяло виконання наступних завдань:
обґрунтування важливості стратегічного розвитку вітчизняних підприємств в сучасних умовах;
визначення сутності, змісту, типології стратегій підприємства;
визначення особливостей процесу розробки стратегії;
проведення організаційно-економічної характеристика досліджуваного підприємства;
проведення SWOT-аналізу діяльності досліджуваного підприємства;
визначення стратегічних орієнтирів досліджуваного підприємства;
визначення ієрархії стратегій підприємства та комплексу тактичних заходів по їх реалізації;
визначення економічного ефекту від реалізації визначених стратегій.
Предметом дослідження бакалаврської роботи є стратегії розвитку як бізнесу в цілому, так і окремих його підрозділів (окремих видів виробництв та функціональних підсистем).
Об’єктом дослідження є ПрАТ «КФ «Харків’янка».