Лабораторна діагностика

1. Поняття про проби Зимницького, Нечипоренка (дослідження сечі). Значення аналізу сечі як критерію ефективності та безпечності лікарської терапії

Сеча – рідина, яка утворюється в нирках в результаті складних процесів фільтрації, реабсорбції та екскреції. З сечею видаляються з організму кінцеві продукти обміну речовин, надлишок води, різні солі, а також деякі гормони, ферменти, вітаміни.
Аналіз сечі дає уявлення не лише про функцію нирок, але і про діяльність інших органів (печінка, серце, шлунково-кишковий тракт та ін.).
Для аналізу використовується вранішня порція сечі зі строком зберігання не більше 1,5 години. При зборі добової кількості сечі необхідно враховувати, що вона збільшується після прийому великої кількості рідини і знижується при сильному потовиділенні, проносі та ін. [7, с. 5].
Дослідження сечі проводять в лабораторних умовах для виявлення різних захворювань, оцінки стану організму і динаміки хвороби, ефективності терапії. Остаточний діагноз виключно за аналізом сечі не ставлять, з його допомогою зазвичай виявляють відхилення і це є приводом до призначення додаткових досліджень, здатних остаточно виявити порушення функції нирок, захворювання інших внутрішніх органів, виявити приховане запалення.
Фізичні властивості сечі. За добу здорова людина виділяє близько
1500 мл сечі, проте ця кількість може змінюватися в досить широких межах і становить приблизно ¾ загальної кількості рідини, випитої протягом доби. Ранкова порція сечі складає 150-200 мл. Збільшення або зниження добового об’єму сечі – важливий клінічний показник.
Поліурія (більше 2 л)
Ниркова, причини:
 Гострий дифузний гломерулонефрит в початковій фазі;
 Хронічний гломерулонефрит;
 Пієлонефрити;
 Під час ниркової коліки;
 Кістоз чи полікістоз мозкової речовини нирок;
 Первинно та вториннозморщена нирка;
 Нефропатія (мієломна хвороба, туберкульоз, амілоїдоз…)
Позаниркова, причини:
 Вживання великої кількості рідини;
 Артеріальна гіпертензія;
 Покращення серцевої діяльності під впливом діуретиків;
 Зникнення чи зменшення набряків;
 Розсмоктування транссудату чи ексудату;
 Емоції (страх, радість);
 Після закінчення місячних, при вагітності;
 Аденома простати;
 Психічні захворювання;
 Вірусні інфекції;
 Лікарські засоби (ртутні діуретики хлорид амонія; антіхолінергічні препарати);
 Осмотичний діурез (цукровий діабет);
 Нецукровий діабет (4-5 л в добу);
 Первинний гіперпаратиреоз, первинний гіперальдостеронізм, гіпертиреоз.
Олігурія – зменшення добового діурезу (екскреція звичайно < 400 мл за добу; < 15-20 мл/кг за добу у дітей).
Ниркова олігурія:
 гострий дифузний гломерулонефрит;
 гостра ниркова недостатність;
 хронічний пієлонефрит;
 термінальна стадія хронічних захворювань нирок;
 нефротичний синдром, дефіцит білка в їжі,
 гостра закупорка ниркової артерії або вени;
 гострий васкуліт, ДВЗ-синдром, саркоїдоз, мієломна хвороба;
 злоякісна гіпертермія;
 уратна або гіперкальціємічна нефропатія;
 нефротоксичні лікарські засоби (важкі метали: вісмут, залізо, золото; анальгетики: амідопірин, фенілбутазон; нестероїдні протизапальні засоби: ібупрофен, індометацин; саліцилати, фенацетину); антибактеріальні препарати: ампіцилін, амфотерицин В, бісептол, гентаміцин, канаміцин, метациллін);
 нефросклероз.
Позаниркова олігурія:
 порушення преренальной перфузії;
 гостра недостатність серцево-судинної системи – шок: у хворих з нормоволемією екскреція сечі >50 мл/год. Якщо вона <25-30 мл/год, слід шукати причину;
 серцево-судинна недостатність застійного типу;
 посилене виділення вазопрессина (період збудження – стенокардія, напад бронхіальної астми);
 цироз печінки, гепаторенальний синдром, гіпокортицизм, преренальна гіперазотемія;
 інфекції (сепсис, дизентерія, тиф, малярія);
 часткова закупорка сечових шляхів (сечові камені, гострий некроз канальців).
Анурія – повне припинення виділення сечі (екскреція < 100 мл в добу)
Ниркова анурія:
 важкий некротизуючий дифузний гломерулонефрит;
 гострий кортикальний некроз;
 гострий тубулярний некроз;
 отруєння сулемою;
 гострий гломерулонефрит;
 термінальна стадія хронічної хвороби нирок.
Позаниркова анурія:
 больовий подразник, травма різних рефлексогенних зон (шкіри, шлунково-кишкового тракту, сечового міхура і шляхів – печінкова і ниркова коліка);
 зниження артеріального тиску, тромбоз, емболія ниркової артерії (преренальна анурія);
 двостороння повна закупорка сечоводів (субренальна анурія: сечові камені, злоякісна пухлина прямої кишки, передміхурової залози, матки).
 порушення функцій ЦНС (істерія, менінгіт) [7, с. 6-8].
У практиці терапії для оцінки функції нирок у регуляції осмотичного та водного гомеостазу використовують дослідження за методом Зимницького.
Проба Зимницького дає можливість констатувати ранні порушення концентраційної функції нирок. При ослабленні концентраційної функції нирок, а також в умовах серцево-судинної недостатності (зменшення набряків вночі) нічний діурез може наростати як механізм компенсації.
Для проведення проби Зимницького підготовляють 8 ємностей, на кожній з яких вказують прізвище та ініціали пацієнта, порядковий номер і інтервал часу, за який сечу необхідно збирати в банку:
1. З 9 год. до 12 год. ранку.
2. З 12 год. до 15 год.
3. З 15 год. до 18 год.
4. З 18 год. до 21 год.
5. З 21 год. до 24 год.
6. З 0 год. до 3 год.
7. З 3 год. до 6 год. ночі
8. З 6 год. до 9 год. ранку.
Надалі протягом доби пацієнт послідовно збирає сечу в 8 банок. Протягом кожних з восьми 3-годинних проміжків часу пацієнт мочиться один або кілька разів (залежно від частоти сечовипускання) в окрему банку. В кожній порції визначають питому вагу (ПВ) та кількість сечі, визначають амплітуду коливань ПВ у порціях. Вимірюють загальну кількість сечі, виділену за добу, кількість сечі, виділену протягом дня (з 6 год. ранку до 18 год. вечора) та ночі (з 18 год. до 6 год. ранку) та розраховують співвідношення денного та нічного діурезу, яке в нормі повинно становити 2:1 або 3:1). В нормі об’єми порцій коливаються від 50 до 200-300 мл, денний діурез перевищує нічний, амплітуда коливань ПВ не менше 12-16. При порушення здатності нирок до розведення ПВ в жодній порції не нижче 1011-1013, при порушенні здатності нирок до концентрації ПВ і жодній порції не буває більше 1020 [8, с. 5].