Конфліктологія

Варіант № 2
Завдання 1. Визначте предмет і завдання конфліктології


Конфліктологія є теоретико-прикладною дисципліною. Її зміст складають наступні рівні знання: теоретичного пояснення конфлікту як соціального феномена, аналізу його природи, динаміки, взаємозв’язку з усіма суспільними відносинами, його місця й функцій у системі суспільних дій і взаємодій; вивчення конкретних видів конфліктів, що виникають у різних формах соціального життя (родина, колектив, фірма й т.д.), технології їхнього регулювання й вирішення. На цій основі конфліктологія розробляє необхідні орієнтири, якими можна скористатися в процесі керування соціумом.
Об’єктом конфліктології є суспільство, але у так званому нестабільному стані, тобто «соціум конфліктний». Специфічна сторона об’єкта науки про конфлікти – це розбалансовані соціальні системи, структури та інститути, нестабільні суспільні відносини, суперечливі чи деструктивні процеси і тенденції, сфери гострої взаємодії людей, аномічні соціальні феномени (зокрема, маргіналізація, девіантна поведінка, криміналізація тощо).
Предмет конфліктології – це сутність, детермінанти, закономірності виникнення, динаміки розвитку і закінчення конфліктів. Сьогодні конфліктологи звертаються до аналізу принципів взаємодії у конфлікті та законів його розвитку, до всебічної характеристик сторін – суб’єктів конфлікту, до розробки методик передконфліктного прогнозування і пошуку ефективних засобів управління конфліктними ситуаціями. Розуміння та поширене тлумачення предмета науки розвивається разом із конфліктологією. Проблемна структура предмета конфліктології досить чітко сформульована А. Анцуповим та А. Шипіловим, які виокремили традиційні питання, які поклали початок предметним парадигмам сучасної конфліктології:
 сутність соціального конфлікту;
 типологія, класифікація та види конфліктів;
 генезис конфлікту;
 еволюція конфліктів;
 функції конфліктів;
 структура («анатомія») конфлікту;
 сфери протікання конфліктів;
 діагностика конфлікту;
 детермінація конфліктів;
 динаміка конфлікту;
 інформація у конфлікті;
 управління конфліктом, механізми та засоби його врегулювання (розв’язання; попередження конфліктів).
Коло цих і більш конкретних проблем становить предметний зміст науки та є основою побудови програм навчальних дисциплін з конфліктології.
У змісті конфліктології виділяють такі рівні знання:
− загальнотеоретичний і методологічний, де висвітлюються діалектичні закони розвитку природи і суспільства, пояснюється природа виникнення конфліктів у суперечливому бутті соціуму, опрацьовуються підходи і методи їх ґрунтовного дослідження, тощо;
− теоретико-праксеологічний, який розробляє концепції, що з’ясовують особливості та виокремлюють типи конфліктів різних рівнів (індивідуальний, груповий, інституційний, системний) та галузей суспільного життя (економіка, політика, право, соціум, культура, духовність, держава, релігія, мораль, етнічні відносини, родина, група, установа тощо);
− емпірико-прикладний – дослідницьке підґрунтя конфліктології, що складається з системи емпіричних підходів, що містять фіксацію фактів конфліктних ситуацій, розробку діагностики соціального напруження, експерименти, тестування, моделювання і тренінги, соціологічні моніторинги, аналіз моделей конфліктної поведінки, методи ведення переговорів і досягнення компромісу, технології конфліктного медіаторінгу та інші соціальні технології з попередження чи розв’язання конфліктів/
Конфліктологи А. Здравомислов і Д. Зеркін, виходячи з трьох рівнів наукового дискурсу, послідовно визначили основні завдання конфліктології: теоретико-пізнавального спрямування, аналітичного, прогностичного та управлінського; виокремлюються також й інші. Найважливішим завданням конфліктології є завдання теоретико-пізнавального спрямування. Воно полягає у вивченні феномену конфліктів, їх типологізації, розробці засобів розв’язання та упередження. Пізнавальний компонент служить також започаткуванню та розробці конфліктологічної теорії, в якій існує нагальна потреба у сучасних (зокрема, українському) суспільствах. Опрацювання теорії конфліктів містить у собі виявлення суті головних категорій і понять конфліктології (конфлікт, соціальне напруження, суперечність, антагонізм, конфліктна ситуація та ін.), розробку найважливіших закономірностей розвитку конфліктної взаємодії, впорядкування їх у чітку систему, що побудована на певних принципах. Це завдання конфліктології продукує зростання знань про соціальні конфлікти, їх об’єкт, предмет, суб’єктів-учасників, характер впливу на суспільні процеси та можливі соціальні наслідки.