Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу
Тема | Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу |
Предмет | Разное |
Вид работы | Контрольная |
Год написания | 2013 |
Оглавление | Вступ 2 Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу 3 Висновки 16 Список використаної літератури 17 |
Введение |
Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу - Контрольная, Разное
Висловитися, порозумітися, поспілкуватися ми можемо повною мірою лише завдяки мові, тобто вона задовольняє одну з найважливіших життєвих потреб людини. Мова – засіб спілкування і джерело інформації про світ, про народ, якому вона належить. Наше слово до того ж і розповідь про себе. Слово – форма, одяг наших думок, почуттів, переживань. Що кому болить, той про те й говорить.
Усна публічна мова — різновид літературної мови, що використовується як форма спілкування мовця з колективним слухачем і характеризується спеціальними засобами впливу на аудиторію. Співвідноситься з поняттями «ораторський стиль», «красномовство», «риторика». У публічній мові у певних жанрових різновидах близька до публіцистичного стилю. Несиметричність учасників комунікативного акту (один мовець і група слухачів) зумовлює вибір зрозумілого для усієї аудиторії словника, побудову специфічної усної фрази, встановлення інших контактів у процесі спілкування. Залежно від функцій усна публічна мова може мати різні форми: промови, виступи на зборах, мітингах і т. ін.; навчально-дидактичні, освітні лекції, наукові доповіді, повідомлення; судові промови; дискусійно-ділове спілкування; ювілейно-святкові, церемоніальні виступи. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу Публічною вважається мова, адресована широкому загалу. Одним із її основних різновидів є ораторська мова, що функціонує як форма живого спілкування промовця з колективним слухачем з метою впливу на нього і переконання. У мовознавстві ораторська мова співвідноситься з поняттями «риторика», «красномовство», «ораторський стиль», у літературознавстві — «ораторська проза». Ораторська мова — систематизована сукупність мовних засобів граматичного, лексичного та фонетико-орфоепічного рівнів, дібраних відповідно до потреб стилю, підстилю, жанру і організованих у живий (промову) або писаний текст за законами риторики. Ораторська мова вибудовується у формі монологу, тобто розгорнутого мовлення однієї особи, зверненого до багатьох слухачів, до суспільства і розрахованого на безпосередню реакцію слухача. Це індивідуальна мовленнєва діяльність, своєрідна творчість. Монологічна форма спілкування може реалізуватися безпосередньо як усне мовлення і опосередковано як писемне (через книгу, часопис, газету тощо). Ознаками ораторської мови є наявність у ній: |
Список литературы |
Список литературы по работе «Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу».
1. Баранник Д. X. Усний монолог. Дп., 1969; Сагач Г. М. Золотослів. Навч. посібник. К., 1993.
2. ІвановаС.Ф. Специфіка публічної промови. - М.: 1978. 3. Львів М.Р. Риторика. Культура промови:Учеб. посібник для студентів гуманітарних факультетів вузів. - М.: Видавничий центр "Академія", 2003. |
Кол-во страниц | 17 |
Стоимость | 72 UAHгрн. / 300 RUBруб. |
Номер работы | 23257 |
Заполните форму покупки работы