Формування нової моделі безпеки в умовах глобалізації

Зростаючі ризики невпорядкованої та неконтрольованої глобалізації призводять до поглиблення взаємозалежності та взаємозв’язку у світовому співтоваристві, в результаті чого суттєво змінюється зміст та структура міжнародних політичних відносин, зазнає певної трансформації і система національних інтересів, що й породжує нові виклики національної небезпеки
Після 11 вересня 2001 р. сучасний світ постав перед великим випробуванням, що дало змогу йому побачити зворотний бік сучасної цивілізації, а головне її небезпечні глобалізаційні виклики. Фактично саме ця подія показала, що в умовах глобалізації змінюється світовий баланс сил, що приводить до зменшення гарантій безпеки, попередньо здобутих державам. Результатом цього стає нав’язування окремими державами “єдиних загальносвітових стандартів поведінки (в економічній, військовій, інформаційній, культурній сферах), що суттєво підриває національний устрій та традиційні цінності незалежних країн, а врешті-решт приводить до виникнення “асиметричних загроз». Це з необхідністю приводить до “перетворення потенційної в реальну загрозу непримиримого протистояння між країнами та відповідного поглибленого соціально-економічного розпорошення світу”
Національна безпека закономірно являє собою один із механізмів виявлення, попередження та ліквідації загроз життєдіяльності та розвитку окремої нації. Нові умови суспільного розвитку в умовах глобалізації породжують нові виклики національній безпеці. Передусім це пов’язується із “рихлістю національних інтересів”, які не завжди працюють на реалізацію ефективної політики у сфері як національної, так глобальної безпеки окремої держави. До таких інтересів, зокрема, належать “захист незалежності, суверенітету, державної та територіальної цілісності, долання воєнної агресії проти держави та її союзників, забезпечення умов для мирного, демократичного розвитку держави”.

Формування нової моделі безпеки в умовах глобалізації

Глобалізаційні виклики національної безпеки сьогодення умовно можна розділити на дві форми: зовнішні, що пов’язуються із спробами світових держав підпорядкувати собі окрему національну державу подекуди навіть і шляхом воєнного втручання, т а внутрішні виклики, які зумовлені змістом внутрішньої політики окремої національної держави. Саме ці дві форми глобалізаційних викликів приводять до нестабільності суспільного розвитку держави, її радикальної трансформації та політичного реструктурування.
Внутрішні глобалізаційні виклики, у свою чергу, пов’язуються із трансформаційними змінами в соціально-політичній та духовній сферах суспільства і приводять до ідеологічного та соціально-економічного розколу, який породжує крах національної ідентичності.
Причинами внутрішніх глобалізаційних викликів, у свою чергу, може виступати наростання соціально-політичних та етнічних конфліктів, що тим самим виводить систему суспільного розвитку з динамічної рівноваги, позбавляючи її можливості стабільного розвитку та функціонування. До внутрішніх глобалізаційних викликів національної безпеки слід також віднести і державно-управлінську кризу, яка пронизує собою всі сфери суспільного життя і виводить із стану стабільності систему державного управління, що безпосередньо проявляється на рівні функціонування її інституційних, регулятивних та духовно ідеологічних механізмів. В умовах такої кризи, безумовно, ризик національної безпеки, набуває найбільш активних форм.
До причин виникнення зовнішніх глобалізаційних викликів ми відносимо: підривну діяльність, яка здійснюється з боку спецслужб окремих держав світу, міжнародний тероризм, економічну блокаду, політичний тиск, шантаж, загрозу силових акцій. Виходячи з цього окрема національна держава, реалізуючи свою внутрішню політику, має враховувати інтереси всього світового співтовариства, аби у такий спосіб здобути можливість протистояти глобалізаційним викликам.