Фармакотерапія

1. Визначення етіологія та класифікація виразкової хвороби шлунка та 12-палої кішки

1.1. Визначення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кішки

Виразкова хвороба шлунка – це хронічне захворювання з полiциклiчним перебігом, основним проявом якого є наявність виразкового дефекту в слизовій оболонці. Серед гастроентерологiчних захворювань даній патології належить одне з основних місць. Таке явище треба пояснювати не тільки значним поширенням захворювання, але й тими небезпечними ускладненнями, які завжди супроводжують шлункові виразки [7].
За даними багатьох авторів, у різних країнах на неї хворіють від 10 до 20 % усього дорослого населення. В Україні зареєстровано близько 5 млн. таких хворих. Це переважно люди молодого й середнього віку. Захворюваність на пептичну виразку завдає величезних економічних збитків державі. На жаль, у нашій країні ще багато хворих на виразкову хворобу піддаються оперативному лікуванню. Інвалідність хворих з виразковою хворобою найвища, особливо серед осіб працездатного віку.
Виникнення виразкової хвороби залежить від соціальних умов та фахових особливостей: захворювання частіше спостерігається серед працівників водного та залізничного транспорту, телефоністок, диспетчерів повітряного флоту, медичних працівників. Вирішальне значення мають значні нервово-психічні напруження, велика тривалість робочого дня, понаднормові роботи, нерегулярне харчування. Захворюваність на виразкову хворобу вища в малозабезпечених верствах суспільства.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки трапляється в 4 рази частіше, тобто вона більше поширена, ніж пептична виразка шлунка. На виразкову хворобу дванадцятипалої кишки хворіють здебільшого молоді люди, співвідношення жінок та чоловіків становить 1 : 7. Захворюваність жінок на пептичну виразку збільшується в клімактеричний період.
Пептична виразка шлунка спостерігається здебільшого в осіб 45-60-річного віку. У цьому віці частота захворювання в чоловіків і жінок приблизно однакова [3, с. 439-440].
Якщо взяти назви виразкових хвороб шлунка та 12-палої кишки, то в літературі, в тому числі і в медичних підручниках, таке поняття об’єднано в розуміння не окремих виразок, а виразкову хворобу шлунка та 12-палої кишки. Тим самим підкреслюється, що це одна і та ж хвороба тільки різних органів.
В дійсності виразка шлунка і виразка 12-палої кишки – це різні захворювання. Вони відокремлені і в МКХ-10 як виразка шлунка (виразкова хвороба шлунка) (К25), 12-ти палої кишки (К26) і гастроєюнальна виразка (К28). У своєму виникненні, механізмі розвитку і лікуванні мають свою специфіку, іноді протилежного характеру [4, с.59].

1.2. Етіологія виразкової хвороби шлунка та 12-палої кішки

Виразкова хвороба (ВХ) – поліетіологічне захворювання. Відомо багато екзогенних факторів ризику її виникнення, зокрема: нерегулярне, незбалансоване за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів харчування; шкідливі звички (куріння, алкоголь); надмірні нервово-психічні на навантаження; професійні шкідливості; медикаментозні впливи (глюкокортикостероїди, нестероїдні протизапальні засоби); низький соціально-економічний рівень життя.
Вони є передумовою або сприяють виникненню й розвитку виразок гастродуоденальної ділянки. Для одних факторів зв’язок з пептичною виразкою доведений, для інших залишається дискусійним і досі.
Існують і ендогенні фактори, що зумовлюють виразкову хворобу, зокрема генетична схильність; хронічний Нр-гастрит та метаплазія шлункового епітелію у дванадцятипалій кишці; гіперпродукція соляної кислоти та пепсину (фактори агресії) і гіпопродукція мукопротеїнів та слизу (фактори захисту); порушення гастродуоденальної моторики (дуоденальна ретропульсація, дуоденогастральний рефлюкс); молодий вік, чоловіча стать.