Фармакогнозія

1. Визначення поняття «алкалоїди», їх класифікація, поширення у рослинному світі, біосинтез і локалізація у сировині.

Алкалоїди — це складні гетероциклічні сполуки, за до¬помогою яких відбувається перетворення і збереження азоту в рослинах (їх називають також азотовмісними сполуками). Алкалоїди є органічними основами; у рослинах містяться у вигляді солей винної, лимонної, яблучної, мурашиної, щав¬левої, оцтової, молочної, янтарної та інших кислот. Солі алкалоїдів добре розчиняються у воді (у вільному стані ал¬калоїди, як правило, не розчинні у воді).
Більшість алкалоїдів у чистому вигляді — кристали, а де¬які — рідини. За хімічною будовою алкалоїди поділяють на похідні: піридину, піролідину, хіноліну, індолу й пурину.
Кількість алкалоїдів та їхній склад неоднакові не тільки в різних видах рослин, а й у різних частинах тих самих рослин. Найбільше їх у плодах, листі та корінні рослин — від слідів до 2-3, а в корі хінного дерева навіть до 16%. В одній і тій самій рослині, як правило, міститься кілька різних алкалоїдів. Крім того, вміст алкалоїдів залежить від пори року та природних умов місцевості (складу ґрунту, во¬логості, клімату і т. ін.). Найбагатші на алкалоїди рослини родини макових, метеликових, жовтецевих, пасльонових.
Алкалоїди — надзвичайно фізіологічно активні речовини, дія їх на організм людини дуже складна й багатогранна. Наприклад, алкалоїд хелідонін, який міститься в чистотілі звичайному, розслаблює гладенькі м'язи кровоносних судин, знижуючи артеріальний тиск. Інші алкалоїди чистотілу — гемохелідонін і метоксихелідонін — впливають на обмін ре¬човин та поділ клітин, завдяки чому перешкоджають росту й розвитку пухлин, тобто є антимітозними засобами. Ал¬калоїд тирамін, виділений з омели білої і грициків, нав¬паки, викликає звуження судин і підвищення артеріального тиску.
Атропін, екстрагований з дурману звичайного, блекоти чи бел;ідонни, вибірково блокує М-холінорецептори. Після вжи¬вання атропіновміспих рослин зменшується секреція залоз травного апарату, розширюються зіниці очей, пульс приско¬рюється, знижується тонус гладеньких м'язів. Перебільшен¬ня допустимої дози атропіну може спричинити гостре отру¬єння: різке рухове збудження («лізе на стіни, мов блекоти об'ївся»), надмірне розширення зіниць, тахікардія, сухість шкіри і слизових оболонок.
Алкалоїдні рослини використовуються в фармації з різною метою. Частина з них безпосередньо використовується в аптеках для виготовлення лікарських засобів (настої, відвари), але значна кількість сировини поступає на фармацевтичні підприємства для отримання різних сумарних препаратів (галенових, новогаленових) і для виділення алкалоїдів в чистому вигляді, які в подальшому випускають в різних лікарських формах (розчини, ампульні препарати, таблетки тощо). Фармакологічна дія алкалоїдів дуже різноманітна: знеболююча (препарати маку), спазмолітична (препарати беладони), кровоспинна (препарати ріжок), гіпотензивна (препарати раувольфії), жовчогінна (препарати чистотілу), відхаркувальна (препарати термопсису), збуджуюча ЦНС (препарати секурінеги) та ін.
Алкалоїди мають ряд негативних властивостей. При застосуванні деяких алкалоїдів розвивається звикання, медикаментозна залежність (наркоманія). Багато алкалоїдів є сильною отрутою, яка здатна викликати отруєння навіть з смертельними наслідками. Тому використовувати сировину, що містить алкалоїди, потрібно дуже обережно.
Більшість алкалоїдів за хімічною будовою є похідними різноманітних азотовмісних гетероциклів і належать до третинних амінів.
Переважна частина алкалоїдів − тверді кристалічні речовини, безбарвні, без запаху, гіркі на смак. Деякі алкалоїди у вигляді основ − рідини, які мають сильний неприємний запах (колхіцин, нікотин, фізостигмін).
Серед алкалоїдів багато оптично активних речовин.
Алкалоїди-основи мало розчинні або практично не розчинні у воді і добре розчинні в різноманітних органічних розчинниках: спирті, ефірі, бензолі та ін.
Солі алкалоїдів, як правило, розчинні у воді і мало розчинні в органічних розчинниках. Виняток становить спирт, який розчиняє багато солей алкалоїдів. Однак основи кофеїну, ефедрину, пілокарпіну добре розчинні у воді, а деякі солі − кокаїну гідрохлорид та інші − розчинні у хлороформі.
Залежно від впливу на певні рецептори і спрямованості ефек¬тів, що виникають, розрізняють такі лікарські речовини:
1. М, Н-холіноміметики (ацетилхолін);
2. М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);
3. М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин);
4. Н-холіноміметики (цититон, лобелін);
5. Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін);
б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).
Алкалоїди, похідні хінолізину і хінолізидину, широко розповсюджені в рослинному світі й зустрічаються, зокрема, в рослинах сімейств Fabaceae, Euphorbiaceae, Nymphaeaceae, Lycopodiaceae. Представниками цієї групи алкалоїдів є цитизин і пахікарпін.
Цитизин − стимулятор дихання і кровообігу. Із цитизину виготовляють 0,15 %-ий водний розчин для ін'єкцій − цититон. Препарат являє собою замінник лобеліну (відповідає 1% розчину лобеліну гідрохлориду). Вводять цититон по 0,5-1 мл інтравенозно або внутрішньом`язево при рефлекторних затримках дихання під час операцій, травм та різних отруєнь. Цититон використовують для визначення швидкості кровообігу. Цитизин входить до складу таблеток «Табекс», що використовуються для полегшення відвикання від паління. Приймають по одній таблетці на прийом спочатку 5 разів в день з наступним зменшенням дози до 1-2 таблеток на день.
Пахікарпін − гангліоблокатор при гіпертонічних кризах та спазмах периферичних судин у дозах по 0,05-0,1 г (орально); засіб, який стимулює мускулатуру матки в дозах по 3–5 мл 3% розчину (підшкірно або внутрішньом`язово).