Поняття, склад та класифікація учасників господарського процесу

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що в процесі здійснення господарської діяльності виникає постійно питання судового розгляду. Так, як сторони в процесі здійснення господарської діяльності іноді порушують умови укладених договорів, здійснюють свою господарську діяльність не добросовісно, порушуючи законодавство України і роблячи цим проблему, яка и буде вирішуватись відповідно нормам ГПК України.
Основним завданням господарського процесу є примирення сторін, а у разі неможливості його досягнення - швидке вирішення спору. Сам по собі зміст господарських правовідносин досить великий.
Учасниками господарських правовідносин є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Тобто дуже змістовне і вагоме питання, регулювання якого забезпечує функціонування величезної галузі, яка в свою чергу невід’ємно впливає на життя людей.
Об’єктом дослідження є господарсько-процесуальні правовідносини, що пов’язані з реалізацією учасниками господарського судочинства процесуальних прав і виконанням ними процесуальних обов’язків.
Предметом дослідження є норми вітчизняних законодавчих актів, що визначають правовий статус учасників господарського судочинства, процесуальне законодавство інших країн, практика господарських судів, що стосується процесуального статусу учасників господарського процесу, а також відповідні літературні джерела, доктринальні ідеї та перспективи їх втілення в господарське процесуальне законодавство України.
Метою написання даної курсової роботи є вивчення і характеризування учасників господарського процесу. Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
• дати загальну характеристику учасників судового процесу та вивчити їх склад;
• визначити статус судді як учасника господарського процесу;
• охарактеризувати поняття сторін в судовому господарському процесі, їх права та обов’язки;
• охарактеризувати поняття третіх осіб у судовому господарському процесі та інших учасників судового господарського процесу;
• визначити статус прокурора як учасника в господарському процесі.
Теоретичною базою написання даної роботи є праці таких вчених: Д. М. Притики., В. Д. Чернадчука, В. В. Сухоноса, В. П. Нагребельного, Д. М. Лук'янця, І. А. Балюк та інших.


РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика учасників господарського процесу
1.1. Поняття та склад учасників господарського процесу



Учасниками господарського процесу є особи, які здійснюють при вирішенні господарських спорів господарським судом передбачені законом процесуальні дії.
До складу учасників господарського процесу належать сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених Господарсько-процесуальним кодексом України, зокрема судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, які виникають під час розгляду справи.
Учасники господарського процесу – це суб’єкти, дії яких можуть сприяти правильному й швидкому розгляду спору, захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання, що охороняються законом. Балюк І.А. зазначає, що за змістом господарського процесуального права особами, які беруть участь у справі, вважаються ті учасники, які безпосередньо зацікавлені в результаті розгляду справи, беруть участь в процесі від свого імені, здатні впливати на його перебіг у зв’язку з наявним у них комплексом прав, та які надають їх таку можливість. Інші автори визначають учасників як осіб, які мають у справі юридичну зацікавленість і внаслідок зазначеного наділені правом впливати на рух господарського процесу. Їхня зацікавленість у процесі може бути спрямована на захист своїх прав чи охоронюваних законом інтересів або на захист прав и охоронюваних законом інтересів інших осіб у передбачених законом випадках. За даним критерієм виділяють матеріально-правовий інтерес та суспільний інтерес (державний, службовий, функціональний).
Інтерес кожного учасника господарського процесу є юридичним, тобто таким, який є підставою для участі у справі, і в той же час відрізняється від інтересу інших учасників, що передбачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав та обов’язків.
Матеріально-правовий інтерес до процесі існує об’єктивно й означає можливість впливу судового рішення на права та обов’язки учасників. Відсутність можливості такого впливу свідчить про відсутність в особи юридичного інтересу до процесу і, відповідно, про те, що особа не може брати в ньому участь.
Склад учасників господарського процесу визначено розділом IV ГПК України. У ст.18 ГПК України визначено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України.
Таким чином залежно від виконуваних у судовому процесі функцій і мети вступу або залучення до процесу учасників можна поділити на три групи:
1) Особи, які вступають у процес з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів (сторони, треті особи);
2) Особи, які вступають в процес із метою захисту державних і суспільних інтересів (прокурор, державні та інші органи);
3) Особи, які залучаються до процесу для надання пояснень і висновків (посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, експерт).
У юридичній літературі залежно від правового стану учасників господарського процесу поділяють на такі групи.
Перша група – це господарські суди та судді, які безпосередньо вирішують господарську справу.
Друга група – це учасники господарського процесу, яких закон визнає особами, що беруть участь у справ: сторони (позивач і відповідач), треті особи, які заявляють самостійні вимоги до предмету спору, прокурор, державні та інші органи, які виступають на захист чужих інтересів в силу покладених на них законом функцій.
Третя група – це особи, які сприяють здійсненню правосуддя та яких закон визначає як інших осіб, які беруть участь у справі: посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експорту, перекладачі, представники та інші особи.
Інші автори поділяють учасників на наступні чотири групи:
1) господарський суд як орган, що вирішує господарський спір;
2) особи, які беруть участь у справі, захищаючи своїх або інших осіб права та законні інтереси, і мають юридичну зацікавленість у судовому процесі;
3) представники, які забезпечують особам, що беруть участь у справі, можливість їх участі у справі, представляючи їх інтереси;
4) особи, які сприяють діяльності господарського суду внаслідок обов’язків щодо надання доказової інформації та і інших випадках (судові експерти, перекладачі тощо).
В літературі також зустрічаються й інші підходи до класифікації учасників господарського процесу, наприклад: сторони, треті особи, прокурор, державні та інші органи, які беруть участь у справі в силу покладених на них обов’язків, заявники та інші заінтересовані особи, що беруть участь у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення, а також у справах про банкрутство.
Наведені підходи до класифікації учасників господарського процесу не суперечать один одному, вони відображають одне й те саме правове явище, але відрізняються внаслідок різних підходів авторів.
Серед учасників виокремлюються особи, без яких господарських процес по конкретній справі неможливий. Обов’язковими учасниками господарського процесу є господарський суд (суддя), який здійснює судову владу, і сторони. Слід відзначити, що саме наявність двох сторін, між якими виник спір щодо оспорюваного чи порушеного права, є характерною і визначальною ознакою судового провадження.
Сторонами є особи, між якими виник спір з матеріальних господарських правовідносин. Як зазначалося вище, важливою ознакою сторін є юридична заінтересованість. Так, відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Але законодавець не визначає, у чому може полягати цей інтерес. Досліджуючи категорію інтересу в праві, багато авторів доходять висновку про існування матеріально-правового інтересу і зумовленого ним процесуального інтересу, які у своїй єдності визначають юридичну заінтересованість особи в процесі.
Юридичну заінтересованість у процесі має не лише позивач, для якого вона полягає в отриманні того блага, яке принесе йому рішення господарського суду про задоволення позову (матеріально-правовий інтерес) і у винесенні господарським судом відповідного рішення про задоволення позову (процесуальний інтерес). Так само юридичну заінтересованість, але протилежну за змістом, має відповідач, для якого матеріально-правовий інтерес полягає у встановленні рішенням господарського суду відсутності будь-яких правових обов’язків перед позивачем, а процесуальний – у винесенні господарським судом рішення про відмову в позові. Стосовно право суддя в господарських відносинах юридичну заінтересованість підприємств та організацій необхідно розглядати як об’єктивно існуюче явище, за яким права й обов’язки сторін залежать від рішення господарського суду. Саме в поширенні дії рішення господарського суду на права й обов’язки сторін і полягає сутність юридичної заінтересованості.
Для ефективної реалізації своїх функцій особи, які беруть участь у справі, наділені процесуальними правами, якими вони зобов’язані користуватися належним чином. Крім того, Господарським процесуальним кодексом України на них покладаються процесуальні обов’язки.