Іншомовна лексика в поетичних творах Ліни Костенко ("Скіфська Одісея", "Сніг у Флоренції")

Актуальність дослідження. Поповнення лексичного складу української мови новими словами та значеннями особливо активізувалося в останнє десятиліття ХХ ст. Зміни в політичному устрої України та вихід її на міжнародну арену як незалежної держави, нова політико-правова організація суспільства та економічні перетворення в ньому, пов‘язані з переходом від соціалістичної планової економіки до господарювання за ринковими законами, досягнення науки і техніки, відкритість українського суспільства та його інтеграція в міжнародний культурний та інформаційний простір, розширення сфери функціонування української мови як державної – це ті чинники, що зумовили за останній час активні інноваційні процеси в лексиці української мови.
З одного боку, спостерігаємо закономірні суттєві зрушення в лексико-семантичній системі української мови: частина активно вживаних слів (комунізм, партія, перебудова тощо) оновилися семантично й функціонально, а звичні для більшості мовців номінації перейшли в розряд історизмів; низка лексем, навпаки, із пасивного фонду перейшла в активний, набувши нового статусу.
З іншого боку, зміни в суспільному житті зумовили появу численних іншомовних запозичень, які особливо помітні у сфері газетно-публіцистичного і наукового мовлення.
Окремі аспекти оновлення словникового складу порушено у працях В.В.Герман, О.А.Стишова, однак на сьогодні немає ще комплексного дослідження процесу неологізації української мови на зламі століть. Hа сучасному етапі розвитку української мови, коли її лексична система активно поповнюється іншомовними словами, назріла гостра потреба докладно проаналізувати джерела, шляхи й способи проникнення таких запозичень, а також з’ясувати їхню доцільність і перспективність функціонування в мові, тобто дати їм фахову нормативну оцінку.
Адже надмірне захоплення запозиченою лексикою призводить до засмічення мови, до нівелювання її питомих національних рис.
Об‘єктом дослідження є іншомовна лексика в українських художніх творах.
Предметом дослідження є твори Ліни Костенко ("Скіфська Одісея", "Сніг у Венеції").
Отже, метою дослідження є аналіз функціонування іншомовної лексики в поетичних творах Ліни Костенко ("Скіфська Одісея", "Сніг у Венеції").
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
• з‘ясувати місце іншомовної лексики у словниковому складі української мови;
• дослідити вживання іншомовної лексики у творах художньої літератури;
• класифікувати іншомовні слова у поезіях Ліни Костенко;
• визначити стилістичну роль іншомовних слів у поезіях Ліни Костенко.
Робота складається зі вступу, двох основних розділів, висновків та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ У СКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКИ

1.1 Іншомовні слова як частина словникового складу української мови
Лексика української мови формувалася протягом тисячоліть. Сучасна лексика української мови складається з питомих, незапозичених слів, створених нашими предками, і слів, запозичених у різні періоди з інших мов.
Основну частину лексики української мови становлять незапозичені українські слова. Їх у мові приблизно дев’яносто відсотків. До них належать успадковані найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов’янських та ін.); праслов’янські слова, спільні для всіх або більшості слов’янських мов; і власне українські слова,утворені безпосередньо тією частиною слов’янської людності, яка сформувала українську націю [11,с.12].
В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. З-поміж них виділяють, на думку О.Пономарева, інтернаціоналізми, запозичення й власне іншомовні слова.
Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико – морфологічної будови, переважають у сфері понять із галузі культури, науки, політики, мистецтва [19,с.72].
Як правило, інтернаціоналізми не мають відповідників у мові поширення: бібліотека, музика, театр, еволюція, радіо, лірика, синтагма, синус; морфематичні інтернаціоналізми: біо- , мікро-, полі-; назви античних реалій: агора, герусія. Лексичними інтернаціоналізмами є також слова, створені на основі грецьких та латинських коренів: відеотелефон, космодром, біоніка [19,с.73].
Істотно збагачують словниковий склад мови запозичення. На думку І.Ющука, запозичення полягає в засвоєнні слів однієї мови іншою [11,с.17]. А.Залізняк визначає запозичення як процес, у результаті якого в мові виникає й закріплюється певний іншомовний елемент(перш за все слово чи повнозначна морфема). «Запозичення – невід,ємна складова процесу функціонування та історичної зміни мови, одне з основних джерел поповнення словникового запасу. Запозичена лексика відображає факти етнічних контактів, соціальні, економічні й культурні зв’язки між мовними колективами» [3,с.13].