Прогнозування прибутку комерційного банку

В умовах ринкової економіки одержання позитивного фінансового результату є безпосередньою метою будь-якого комерційного банку. Позитивним фінансовим результатом є прибуток. Прибуток відображає результати підприємницької діяльності. Також прибуток виконує стимулюючу функцію тому, що він впливає на формування доходів банку та є джерелом фінансування його розвитку.
Прибуток є важливою категорією економіки в цілому. Прибуток прямим чином впливає на прибутковість діяльності організації, на показники рентабельності.
Важливим елементом управління економічними і соціальними процесами в банках є прогнозування. Воно використовується для визначення раціональних пропорцій в розвитку економіки, змін за конкретний період окремих показників суб’єктів господарювання, галузей та територій. Фінансове прогнозування є одним з основних методів фінансового механізму.
Одна з найскладніших проблем системи управління – передбачити майбутнє і віднайти ефективні рішення в умовах невизначеності. Інструментом мінімізації невизначеності слугує прогнозування, а прогнозом називають науково обґрунтований висновок про майбутні події, про перспективи розвитку процесів, про можливі наслідки управлінських рішень.
Фактично прогнозування повинно передувати плануванню і оцінювати безліч варіантів. Основною відмінністю прогнозу від плану є те, що прогнозуються ті показники, якими компанія не має можливостей керувати.
Прогнозування – обов'язковий передплановий етап, виступає як джерело необхідної інформації для розробки стратегії розвитку і цілей виробництва та як метод визначення кількісних характеристик розробленого стратегічного плану розвитку
Отримання інформації про майбутнє, особливий вид передбачення можливих або бажаних змін фінансового стану банку є необхідним елементом формування їх ринкової стратегії. Прогнозування виступає основою розробки довго- та середньо термінових прогнозів щодо економіки банку в цілому та його окремих структурних підрозділів. У системі управління банками прогнозування посідає особливе місце, оскільки надає можливість отримання науково-обґрунтованого висновку про їх можливий фінансовий стан, термін досягнення бажаного стану, альтернативні шляхи розвитку фінансово-економічної діяльності.
Процес прогнозування традиційно складається з декількох етапів, основними з яких є етап збору та обробки інформації про фінансовий стан банку, етап проведення аналізу фінансового стану та безпосередньо прогностичний етап, який передбачає використання спеціальних методів фінансового прогнозування.
Питанням прогнозування прибутку присвятили свої праці вітчизняні та зарубіжні вчені: Е. Альтман, І.О. Бланк, В.В. Горлачук, О.В. Ефимова, В.О. Касьяненко, О.Ю Клементьєва, Г.В. Савицька, Л.В. Старченко, Р. Таффлер і ін.
Метою курсової роботи є дослідження механізму прогнозування прибутку комерційного банку.
Мета курсової роботи визначає основні завдання:
• вивчити сутність фінансового прогнозування;
• дослідити етапи та методи фінансового прогнозування;
• дослідити поняття прибутку банку;
• провести аналіз доходів і прибутку ПАТ „Інвестбанк”;
• проаналізувати фінансове планування у ПАТ „Інвестбанк”
• обґрунтувати напрямки вдосконалення управління прибутком;
Предметом дослідження є система прогнозування в комерційному банку.
Об’єктом дослідження є ПАТ „Інвестбанк”.
До основних методів дослідження, використаних в роботі, слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації економічного характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи економічного аналізу: аналітичний, деталізація, порівняння, елімінування, статистичні методи.
Інформаційною базою для написання курсової роботи послужили праці вітчизняних та зарубіжних науковців, нормативно – законодавчі акти, бухгалтерська звітність банку, ресурси Інтернет.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИБУТКУ БАНКУ
1.1. Сутність фінансового прогнозування

У тлумачному словнику сучасної української мови прогноз (від грецьк. prognosis) визначається як передбачення на основі наявних даних напряму, характеру та особливостей розвитку й закінчення явищ та процесів у природі й суспільстві [3, с. 966].
На думку В. Царьова, „прогноз – це очікувана науково обґрунтована оцінка економічного, фінансового, техніко-технологічного стану підприємства в перспективі. Він носить імовірнісний характер і на відміну від плану, як правило, не визначає шляхів і необхідних за обсягом засобів (ресурсів) для здійснення намічених перспективних конкретних цілей ” [19, с. 74]. М. Пашута та А. Калина стверджують, що прогноз – це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення і окреслюють його як зусилля, що докладаються з метою розрахувати майбутнє та предмет цих зусиль, зміст наслідків, до яких вони призводять [11, с. 6].
Ми вважаємо, що фінансове прогнозування передбачає визначення основних макроекономічних пропорцій та рівня фінансового забезпечення темпів зростання економічного потенціалу підприємств і виступає як інструмент варіантної оцінки ймовірного розвитку суттєвих чинників зовнішнього та внутрішнього впливу на кількісні та якісні параметри їх фінансової діяльності.
Прогнозування – це система наукових досліджень про можливі напрямки майбутнього розвитку економіки та окремих її сфер. Прогнозування, зокрема, використовується з метою оцінки ефективності перспектив розвитку підприємства та напрямів розміщення інвестицій. Прогнозування є однією з форм наукового передбачення і має взаємозв’язок із плануванням, програмуванням, проектуванням, управлінням тощо [18, с.124].
Процес фінансового прогнозування передбачає визначення певних орієнтирів, критеріїв, індикаторів щодо забезпечення функціонування підприємства достатніми фінансовими ресурсами, оптимізацію джерел залучення фінансових ресурсів та руху фінансових потоків, розподіл і використання прибутків, мінімізацію ризиків, побудову взаємин з потенційними кредиторами, дебіторами, державними органами, фінансовими інституціями тощо, з метою досягнення бажаних результатів його прибутковості та ефективності виробництва в майбутньому періоді.
Фінансове прогнозування доцільно здійснювати за такими основними блоками: забезпечення фінансовими ресурсами; формування прибутку та його розподіл; збалансованість фінансових потоків за формуванням та використанням фінансових ресурсів у часі та просторі; забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості банку. Підґрунтям фінансового прогнозування повинно бути прагнення зменшення рівня ризиків і підвищення ефективності та прибутковості діяльності. При цьому головним завданням є розв’язання трьох проблем:
1) визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів;
2) оптимізація джерел їх формування;
3) фінансово-економічна оцінка та обґрунтування вибору альтернативних варіантів перспективного розвитку.
Для здійснення фінансового прогнозування в практиці існує певна кількість методичних рекомендацій. Однак на зміни в макро- і мікроекономічному середовищі керівництво вітчизняних банків звикло реагувати вже по факту, мінімізуючи збитки від їх впливу. Визначення прогнозних показників фахівцями фінансових служб проводиться переважно на підставі фактичних показників діяльності. При цьому банки, у переважній більшості, для оцінки досягнутих результатів використовують, як і раніше, два критерії: темпи приросту оцінних показників до минулого періоду та за планом. Ми вважаємо, що вони не можуть слугувати критеріями оцінки, оскільки на фінансовий стан банку та показники його ефективності і прибутковості значною мірою впливають зовнішні чинники, на які вони з об’єктивних причин не можуть впливати, зокрема це державне регулювання, фінансова підтримка. У минулому банк функціонував за інших параметрів економічного простору, які могли суттєво змінитись, і, зазначені критерії оцінки не відображають використання потенційних його можливостей та якісний рівень досягнутих результатів. Даний підхід отримав назву – „знизу до гори”.
Другий підхід: „згори вниз”. При такому підході методами прогнозних досліджень є моделювання, екстраполяція, опитування експертів [10, с. 98].
Усі чинники, що впливають на діяльність банку, можна об’єднати у три групи (табл. 1.1.).